Лицар високого мистецтва

Тетяна Хмельницька

Харків — місто, з історією якого міцно переплелися творчі долі багатьох талановитих митців. І серед них помітно вирізняється постать відомого сучасного композитора народного артиста України, лауреата багатьох престижних премій, професора, завідувача кафедрою композиції Харківського універсітету мистецтв імені І.Котляревського Володимира Золотухіна.

     Становлення майстра відбувалося в Харкові. Тут у травні 1936 року в родині інтелігентів, чиї мистецькі уподобання були на диво різноманітні, народився майбутній композитор. Його дитинство було пов’язане з воєнним лихоліттям. Евакуація, нужденність, переїзди. Але доля повертає до Харкова... У 1963 році Володимир закінчив Харківську консерваторію по класу композиції Д.Клебанова, одного з визнаних корифеїв харківської композиторської школи. У Харкові ж Золотухін розпочав свою творчу та викладацьку діяльність, що триває вже кілька десятиліть.

     Зовні Володимир Золотухін органічно поєднує риси чоловічої краси з вольовою вдачею та інтелігентністю. У спілкуванні душевна чутливість сполучається з принциповою твердістю характеру. Золотухін — людина з надзвичайно широким світоглядом. Він глибоко зацікавлений всім, що відбувається в рідному місті, державі, цілому світі. Природа щедро нагородила його багатьма талантами — до живопису, техніки, спорту... Але перемогла, переважила самовіддана любов до музики.

     Палкий романтик, Золотухін водночас і щирий прихильник художньої правди. Його творчість, що формувалась на художніх засадах 60-х років XX століття, ввібрала в себе новітні стильові й тематичні шукання українських музикантів. Це суттєво позначилося на творчому доробку митця. Вже відтоді ім’я Золотухіна називають з такими видатними сучасними комипозиторами, як М.Скорик, Л.Дичко, В.Губаренко, Л.Шукайло, В.Бібік. Талант молодого митця був визнаний та гідно відзначений і за межами України. Так, за свою «Концертну увертюру» Золотухін отримав звання лауреата III Всесоюзного конкурсу-звіту молодих композиторів, який проходив 1969 року в Москві.

     Усього видатним майстром написано понад сто значних музичних творів. До речі, українське державне радіо щодня виходить в ефір зі своєрідною музичною емблемою, якою стали перші перші такти чудової мелодії з «Ліричної симфонії» №2 Володимира Золотухіна, а платівка із записом цього твору стала справжнім бестселером.

     Дослідники слушно вбачають у музиці Золотухіна елементи спорідненості з архітектурною полістилістикою Харкова. А органічний синтез симфонізму, джазу та деяких естрадних течій у творах композитора («Концерт-блюз» для саксофона з оркестром, «Автограф» — поема для оркестру, «Російські візерунки» — концерт для оркестру, «І один у полі воїн» — мюзикл) практично не має аналогів в українській музиці. Досконалість же та глибокий філософський зміст його масштабних музичних полотен обумовили той незмінний успіх, з яким вони виконуються в країнах Європи, США, Австралії...

     Надзвичайна вимогливість композитра до себе зазвичай поширюється й на відносини з колегами, студентами, котрі добре пам’ятають улюблений вислів Золотухіна: «Коли є про що сказати музикою, то композитор обов’язково відбудеться». І зараз його талановиті учні, серед яких заслужені діячі мистецтв України А.Гайденко, Ю.Алжнєв, композитори — І.Гайденко та автор цих рядків, впевнено торують власні шляхи у великому мистецтві.

     Неабиякий організаторський хист та незаперечний авторитет у музичних колах допомогли Володимиру Золотухіну в умовах глибокої економічної кризи зберегти від розвалу очолюване ним Харківське обласне відділення спілки композиторів України. Тим часом, творча праця митця не припиняється, а його музика дедалі частіше лунає з концертної естради, по радіо й у телеефірі, записується на касети та диски. Інакше кажучи, живе.